Сонячне світло, як і світло від будь-якого розпеченого тіла, називають білим світлом. Але, як уперше це показав Ньютон, біле світло в дійсності є з’єднанням світла різних кольорів. Якщо промінь світла пропустити через скляну призму, можна побачити всі кольори веселки: червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний, синій і фіолетовий. Кожний колір плавно переходить у наступний. Такий розподіл кольорів називають світловим спектром. Ці кольори є й у сонячнім світлі, але їх можна побачити при розкладанні пропущеного через призму світла. Кожний колір переломлюється трохи по-різному: червоний — менше всіх, фіолетовий — більше всіх. Це розкладання називається дисперсією. Без дисперсії з’єднання цих кольорів в оці видасться білим. Колір визначається довжиною світлової хвилі (як відстань від гребеня однієї хвилі до гребеня іншої на воді). Сама коротка видима світлова хвиля — фіолетова, а сама довга — червона. Більша частина кольорів, які ми бачимо в навколишньому нас світі, полягає не із хвиль однієї, а із з’єднання хвиль різної довжини. Коли біле світло попадає на якийсь предмет, частина світлових хвиль відбивається, а частина поглинається матеріалом, з якого він зроблений. Наприклад, червона тканина поглинає майже всі світлові хвилі, крім певних хвиль червоної частини спектра.